Пусть огонь, пусть вьюга, и пусть не поймет никто,
Пусть надежда скрыта под грудой казенных рифм,
Это - мудрость, призвание, истина, это - то,
Для чего выбивает сердце свой чёткий ритм.
Это миг, это вечность, смех и тяжёлый стон;
Ни сковать огнём, ни в элегию уложить.
Это просто - до боли, до слёз... Это просто то...
Это точно то, от чего столь прекрасна жизнь!
Пусть любовь не всегда мудра. Но всегда права.
Я ложусь на землю и слушаю шорох трав,
Нет надежды, нет веры, Пускай! Не шуми, трава!
Я надеюсь. Я верю. Кто скажет, что я не прав?
Пусть уйдет мираж, оставляя дорожки слёз,
Пусть покинет, не попрощавшись, внезапно, - жизнь,
Растворится жестокое "Я" в бесконечном "Ты",
Вот воисстину то, для чего суждено прожить.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вот прочитала твое стихот. про мужское сердце-захотелось почитать что-то твое еще.Этот стих-прекрасный.Так здорово,когда все-настоящее.Чувства,любовь,человек.В твоих стихах это очень чувствуется.Желаю остаться таким Настоящим навсегда.
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
